Чотири ігри з кольорами: обираємо за підготовкою

Чотири варіанти за обсягом підготовки

У цьому списку є чотири конкретні способи поговорити з дитиною про кольори: показати річ на її місці, поставити дві речі поруч, намалювати кольорові фігури та зробити невеликий набір для добору пар. Ми розташували їх від найменшої кількості підготовчих дій до більшої.

Порядок не ґрунтується на виміряних хвилинах. Якщо папір і олівці вже лежать на столі, малюнок може бути готовий швидше, ніж ви знайдете потрібну пару речей. Якщо картки вже зроблені, останній варіант може стати найзручнішим. Оцінюйте реальні умови вашої родини.

У кожному варіанті дитина розглядає кольорову поверхню, а дорослий допомагає її назвати або порівняти. Дитина може відповідати словом, жестом чи показувати поглядом. Обирайте безпечні матеріали й нагляд відповідно до потреб учасників.

1. Покажіть річ, яку вже видно

Підготовка: знайти поглядом помітну кольорову поверхню. Наприклад, на столі стоїть синя чашка. Дорослий показує її бік і каже: «Оця частина чашки синя». Потім можна запитати: «Ти бачиш тут ще щось синє?»

Якщо дитина показує книжку, уточніть, яку частину обкладинки вона має на увазі. «Так, це синє тло, а на ньому є жовтий малюнок». Якщо іншої синьої речі поблизу немає, розмови про чашку достатньо. Не потрібно шукати предмети в недоступних шафах.

Цей спосіб перший у списку, бо може не вимагати перенесення чи виготовлення матеріалів. Його обмеження: підходящої однотонної поверхні може не бути, а світло або візерунок можуть ускладнити порівняння. Тоді виберіть іншу річ чи наступний варіант.

2. Порівняйте дві знайомі речі

Підготовка: взяти дві безпечні речі різних кольорів і покласти їх поруч. Наприклад, червону серветку та синю серветку. Додайте синю чашку і запитайте: «На яку серветку чашка схожа за кольором?» Якщо чашка має кілька кольорів, покажіть конкретну частину.

Дитина може поставити чашку біля синьої серветки або показати на неї. Дорослий називає спільну ознаку: «Ця частина чашки й серветка сині». Якщо дитина обирає червону, підсуньте обидві серветки ближче й розгляньте їх разом.

Цей спосіб другий, бо речі треба вибрати й зібрати в одному місці. Його перевага — дитина бачить колір на різних матеріалах. Обмеження — форма, розмір чи візерунок також можуть привертати увагу; запитання про колір потрібно сформулювати чітко.

3. Намалюйте дві кольорові фігури

Підготовка: знайти папір і два олівці, намалювати великі кружечки й зафарбувати їх. Покладіть поруч синю серветку й запитайте: «Який кружечок схожий на серветку за кольором?» Однакова форма кружечків допомагає зосередитися на кольорі.

Дитина показує кружечок пальцем або поглядом. Якщо рух незрозумілий, дорослий може по черзі вказати на фігури й перепитати. Олівець може залишати світліший відтінок, ніж тканина; порівнюйте схожість і називайте помітну різницю.

Малюнок третій у списку, бо його треба підготувати. Зате розмір фігур і відстань між ними легко змінити. Якщо малюнок не цікавить дитину, поверніться до реальних речей або дайте їй самій вибрати, що намалювати.

4. Підготуйте невеликий набір пар

Підготовка: намалювати по два приклади кожного з двох кольорів. Це можуть бути чотири великі картки або чотири ділянки на одному аркуші. Якщо вирізані частини незручні чи небезпечні для учасників, залиште їх на цілому аркуші.

Покажіть один червоний і один синій зразок. Дитина добирає до кожного відповідну другу фігуру або показує пару. Дорослий може сказати: «Це два сині кружечки». Якщо вибір інший, підсуньте приклади ближче й порівняйте поверхні.

Цей варіант останній, бо потребує кількох зображень і місця для їх зберігання. Натомість готовий набір можна використати знову. Чотирьох прикладів достатньо для початку; велика колекція або друковані матеріали не потрібні.

Як обрати варіант саме сьогодні

Якщо відповідна річ уже стоїть поруч, почніть із показування. Якщо дитина хоче взяти предмети в руки й у вас є кілька безпечних речей, підійде порівняння серветок і чашки. Якщо зараз є папір, але немає двох помітних речей, зручніше намалювати фігури.

Коли готові картки лежать у торбинці, добір пар може потребувати найменше зусиль. Тому перевіряйте не лише номер у списку, а й те, що справді доступне. Не потрібно проходити всі чотири способи послідовно.

Зверніть увагу на дитину: їй може подобатися показувати предмети в кімнаті, але не пересувати картки. Запитайте, який із двох доступних варіантів вона хоче. Якщо не хоче жодного, гру можна відкласти.

Репліки для першого способу

Дорослий: «На полиці стоїть зелена коробка. Я показую її кришку». Дитина може сказати «зелена», показати коробку або звернути увагу на інший предмет. Вислухайте відповідь і назвіть те, що вона показала.

Якщо дитина вказує на білий бік коробки, скажіть: «Ти показуєш білий бік, а я показую зелену кришку». Обидва спостереження можуть бути правильними. Уточнення допомагає зрозуміти, про яку частину йдеться.

Можна запитати, чи є поблизу ще зелена поверхня. Якщо дитина не знаходить її або не хоче шукати, завершіть розмову. Показ одного прикладу вже відповідає меті першого способу.

Репліки для порівняння речей

Дорослий: «Ось червона й синя серветки. Яку покласти біля синьої чашки?» Дитина показує червону. Дорослий: «Ця серветка червона. Порівняймо її із синім боком чашки». Потім підсуває синю серветку для порівняння.

Якщо дитина помітила, що червона серветка м'яка, визнайте це: «Так, вона м'яка. А тепер дивимося на колір». Властивість, яку дитина назвала, не є безглуздою; вона просто відрізняється від умови дорослого.

Після вибору можна разом прибрати речі. Не потрібно повторювати запитання доти, доки дитина не скаже точну фразу. Показ і коротке пояснення дорослого теж завершують порівняння.

Репліки для малюнків

Покажіть два великі кружечки й скажіть: «Один червоний, один синій. Який схожий на цю синю серветку?» Дитина може торкнутися зображення або назвати колір. Дорослий перевіряє, на яку фігуру вона вказує.

Якщо дитина каже, що синій олівець світліший за тканину, порівняйте їх поруч: «Так, цей синій світліший». Не вимагайте називати речі повністю однаковими. Для першої гри оберіть такі зразки, де схожість легко помітна.

Дитина може захотіти домалювати сонце чи іншу фігуру. Запитайте, чи це частина гри на порівняння, чи її власний малюнок. У творчому малюнку вона вільна вибирати кольори без перевірки дорослого.

Репліки для набору пар

Покладіть червоний і синій зразки на відстані один від одного. Дорослий показує другу синю картку: «До якого зразка її покласти?» Дитина робить вибір або просить дорослого пересунути картку.

Якщо картка опинилася біля червоного зразка, запитайте: «Який колір бачиш на цій картці?» Порівняйте її з обома зразками. Дорослий може показати синю пару й дати дитині можливість самій розмістити червону.

Коли пари складені, гра завершена. Якщо дитина хоче повторити, поміняйтеся ролями: вона показує картку, а дорослий обирає місце. Поясніть перестановку зразків, якщо змінюєте їхнє розташування.

Поширена помилка: обирати за формою

Синя й червона чашки однакової форми можуть здатися дитині парою, хоча дорослий просив знайти однаковий колір. Скажіть: «Так, це дві чашки. Тепер шукаємо речі синього кольору». Покладіть синю чашку поруч із синьою серветкою.

Потім покажіть червону чашку з червоною серветкою. Дитина бачить дві групи, сформовані за кольором, і може порівняти їх. Якщо вона хоче скласти чашки разом, поясніть, що це інше правило — за видом предмета.

Для першого знайомства з кольором можна використати однакові паперові фігури, що відрізняються тільки кольором. Коли правило зрозуміле, поверніться до різних предметів. Так обидва способи доповнюють один одного.

Як спростити вибраний спосіб

Залиште на столі лише два варіанти й один зразок. Наприклад, синя серветка є зразком, а дитина обирає між синьою та червоною чашками. Зразок залишається видимим протягом усього порівняння.

Якщо назва кольору незнайома, дорослий може спочатку назвати обидві поверхні без запитання. Дитина розглядає їх і за бажанням показує. Наступного разу можна запропонувати вибір, якщо він цікавий.

Дозвольте дитині вказати замість того, щоб брати річ. Якщо вона користується звичним способом альтернативної комунікації, підтримайте його. Рух або слово не мають бути однаковими для всіх дітей.

Як додати складності

Коли два кольори дитина легко розрізняє в обраній грі, додайте третій помітний приклад. Спочатку покажіть його й назвіть, а потім запропонуйте вибрати серед трьох. Якщо новий набір заплутує, поверніться до двох.

Інший крок — зберегти два кольори, але змінити вид предмета. До синьої серветки дитина добирає спочатку чашку, а згодом книжку з синьою обкладинкою. У книжці уточніть, яку саме ділянку порівнюєте.

Можна запропонувати дитині обрати колір для дорослого: «Покажи мені, який колір шукати». Вона вказує зразок або називає його. Дорослий показує знайдену річ, а дитина вирішує, чи підходить поверхня за кольором.

Двоє дітей і спільний вибір

Одна дитина може вибрати зразок, інша — знайти схожий предмет. Потім ролі міняються. Домовтеся про порядок перед початком і переконайтеся, що обидва учасники бачать матеріали.

Якщо діти вказують на різні кольори багатобарвної коробки, попросіть кожного показати свою ділянку. Один може бачити червону кришку, інший — білий бік. Після уточнення вони вирішують, яку поверхню порівнюватимуть.

Не перетворюйте гру на змагання за швидкість. Діти можуть відповідати різними способами й потребувати різної допомоги. Якщо один не хоче продовжувати, дорослий може стати партнером іншого.

Коли приклади вже готові

Уявімо, що на столі стоїть синя чашка й лежить червона серветка. Для першого способу достатньо показати синій бік чашки. Для другого потрібно додати ще одну синю річ, щоб дитина могла порівняти дві поверхні одного кольору.

Якщо синя книжка лежить поруч, підготовка мінімальна: поставте її біля чашки та покажіть синю частину обкладинки. Якщо треба шукати книжку в іншій кімнаті, перший варіант може бути практичнішим. Обидва варіанти залишаються повноцінними розмовами про колір.

Не обирайте річ лише тому, що її колір підходить дорослому. Вона має бути доступною, безпечною та достатньо помітною для дитини. За потреби показуйте її на відстані й не просіть переносити.

Коли олівці вже на столі

Якщо дитина щойно малювала, великий кольоровий кружечок може бути готовий без додаткового пошуку. Намалюйте поряд інший кружечок і виберіть помітну річ для порівняння. У такій ситуації третій спосіб за фактичними діями може бути швидшим за другий.

Переконайтеся, що кольори на папері добре видно. Світлий жовтий олівець на білому аркуші може бути менш помітним, ніж синій чи червоний. Оберіть ті матеріали, які доступні й зрозумілі учасникам.

Дитина може сама зафарбувати фігуру або попросити дорослого зробити це. Порівнювати якість зафарбовування не потрібно. Після гри аркуш можна зберегти, якщо він стане корисним для наступної зустрічі.

Коли набір зберігається готовим

Чотири великі картки можна покласти в конверт разом із короткою приміткою про кольори. Наступного разу достатньо дістати конверт і розкласти зразки. Для родини, яка часто повертається до добору пар, початкова підготовка може окупитися повторним використанням.

Перевірте, чи зображення залишилися чіткими й чи картки підходять усім дітям, які будуть поруч. Якщо окремі частини надто дрібні, використовуйте суцільний аркуш із великими ділянками. Дорослий прибирає матеріали після гри.

Набір не має визначати, скільки раундів дитина повинна виконати. Вона може скласти одну пару, обрати іншу гру або попросити повторити. Перевага готового набору — доступність, а не обов'язковий обсяг заняття.

Порівняння за метою

Показування речі підходить, коли ви хочете назвати колір у звичайній ситуації. Наприклад, дорослий звертає увагу на синій бік чашки під час сніданку. Не потрібно шукати ще три предмети, щоб ця розмова мала сенс.

Порівняння двох речей підходить для запитання про спільну ознаку різних матеріалів. Серветка й чашка відрізняються формою та поверхнею, але можуть бути синіми. Дитина показує, яку частину вважає схожою.

Малюнки допомагають зменшити відмінності форми, а набір пар дозволяє повторити правило з кількома прикладами. Обирайте спосіб за запитанням, яке хочете поставити, а не за припущенням, що складніша підготовка завжди краща.

Порівняння за доступністю відповіді

У першому способі дитина може показати річ, яку бачить, не рухаючись із місця. У другому вона може наблизити предмети або попросити дорослого зробити це. В обох випадках дорослий перевіряє, яку поверхню дитина має на увазі.

На аркуші зображення можна зробити великими й розташувати на зручній відстані. Якщо дитині складно вказати пальцем, використайте звичний жест, погляд або засіб комунікації. Дорослий може перепитати й підтвердити вибір.

Картки дають змогу пересувати приклади, але це не обов'язково має робити дитина. Вона може керувати дією дорослого. Обирайте матеріал і підтримку відповідно до конкретної дитини, а не за віковою нормою зі списку.

Порівняння за зберіганням

Звичайні речі після гри повертаються туди, де їх використовують: чашка на кухню, серветка до шухляди. Це не вимагає окремого місця для навчального набору. Наступного разу ті самі предмети можуть бути зайняті, тому оберіть інші.

Один аркуш із двома фігурами легко покласти в папку. Окремі картки зручно зберігати в конверті, але їх потрібно зібрати після заняття. Якщо картка пом'ялася чи колір став нечітким, зробіть новий приклад.

Можна зберігати тільки паперові зразки, а реальні речі кожного разу обирати з того, що поруч. Так дитина бачить, що один колір трапляється на різних предметах. Немає потреби накопичувати всі речі в окремій коробці.

Як уточнити багатоколірну поверхню

На книжковій обкладинці може бути синє тло, жовтий напис і червона квітка. Запитання «Якого кольору книжка?» допускає кілька відповідей. Покажіть тло й запитайте: «Якого кольору ця частина за квіткою?»

Якщо дитина відповідає про квітку, не поспішайте називати її відповідь неправильною. Скажіть: «Ти показуєш червону квітку. Я питала про синє тло». Після цього можна порівняти тло із синьою серветкою або фігурою на папері.

Для першого добору пар обирайте простіші однотонні поверхні. Багатоколірний предмет стане наступним кроком, коли дитині цікаво знаходити окремі частини. Не додавайте одночасно багато кольорів і нові правила.

Що робити з близькими відтінками

Блакитна серветка й темно-синя чашка можуть здаватися різними. Дитина має право помітити цю різницю. Дорослий може сказати: «Обидві поверхні синюваті, але серветка світліша». Для першого порівняння вибирайте чіткі приклади, щодо яких учасникам легко домовитися.

Якщо дитина називає світлу поверхню блакитною, а дорослий — світло-синьою, уточніть, на яку ділянку ви дивитеся. Обидва слова можуть допомагати описати видимий відтінок. Не робіть із розмови вимогу вгадати єдине слово дорослого.

На папері колір олівця може виглядати інакше, ніж на тканині чи пластику. Порівнюйте зразки за однакового доступного освітлення. Якщо результат лишається сумнівним, замініть один приклад на контрастніший.

Коли дитина не називає колір

Дитина може правильно показати синю чашку й не вимовити слово. Дорослий називає її вибір: «Ти показуєш синю чашку». Не обов'язково просити повторити кожне слово, щоб продовжити гру.

Якщо дитина використовує іншу мову, спочатку з'ясуйте, яку поверхню вона має на увазі. Можна додати українську назву природною фразою, не вважаючи іншу мову помилкою. Родини мають різні мовні звички.

Якщо відповідь незрозуміла, покажіть обидва варіанти по черзі й попросіть підтвердити. Дитина може скористатися жестом або звичним засобом комунікації. Ясне взаєморозуміння важливіше за конкретну форму відповіді.

Приклад під час накривання на стіл

На столі лежать дві чисті серветки. Запитайте: «Яку серветку хочеш покласти біля тарілки: синю чи червону?» Дитина обирає, а дорослий називає її вибір. Це реальна дія, а не завдання, створене лише для перевірки.

Якщо ви хочете саме порівняти колір, покажіть синю чашку й запитайте, яка серветка на неї схожа. Слідкуйте, щоб посуд був безпечним і зручним для дитини. Гарячі страви й гострі предмети не використовують як ігровий матеріал.

Якщо родина поспішає, достатньо просто поставити обрану серветку. Додаткові малюнки або картки не потрібні. Іншого дня дитина може порівняти інші речі в спокійніших умовах.

Приклад під час читання

На обраній дитиною сторінці знайдіть велику кольорову деталь: червону кульку або синій дах. Покажіть її і скажіть, що саме розглядаєте. Запитайте, чи є на сторінці ще подібний колір, якщо дитині цікаво шукати.

Паперовий кружечок можна покласти поруч із малюнком, не закриваючи текст. Якщо відтінки відрізняються, порівняйте їх приблизно. Якщо дитина хоче слухати історію, продовжуйте читання без нового запитання на кожній сторінці.

Не малюйте в чужій або цінній книжці. Окремий аркуш дозволяє зробити власний зразок і прибрати його після гри. Так книжка залишається придатною для звичайного читання.

Приклад під час прогулянки

У безпечному місці покажіть кольорові двері, лавку або вивіску, яку добре видно. Запитайте, яку частину дитина помічає. Достатньо показати здалеку; торкатися чужого майна чи переходити дорогу заради прикладу не потрібно.

Якщо маєте з собою книжку або картку, порівняйте колір з видимою поверхнею лише тоді, коли це не заважає безпечному руху. Інакше згадайте побачене вдома або просто назвіть колір на місці.

Прогулянка не гарантує, що знайдеться саме потрібний відтінок. Дитина може обрати інший колір або не захотіти грати. Список допомагає скористатися доступним прикладом, а не змушує шукати його будь-де.

Якщо потрібна додаткова підтримка

Дорослий може тримати зразок на зручній висоті, пересувати речі за вказівкою дитини або розмістити зображення на простому тлі. Запитайте або спостерігайте, яка допомога справді корисна. Не робіть усі дії за дитину без можливості вибору.

Для дитини, якій складно розрізняти кольори в обраному освітленні, змініть місце або використайте помітніші поверхні. Якщо є сталі запитання щодо зору чи доступності матеріалів, обговоріть конкретні спостереження з відповідним фахівцем.

Колірна гра може бути недоступною для деяких дітей. Узгодьте іншу ознаку та мету з родиною і людьми, які знають потреби дитини. Приклади в цій статті не є універсальною перевіркою зору.

Дві зустрічі без додаткового набору

Першого разу покажіть річ, яку вже видно, і назвіть одну кольорову поверхню. Дитина може показати іншу частину або просто розглянути приклад. Запам'ятайте, що її зацікавило.

Другого разу візьміть ту саму річ і додайте іншу поверхню схожого кольору. Поставте їх поруч і запитайте, що спільного. Якщо дитина не хоче порівнювати, назвіть речі й завершіть зустріч.

Пізніше можна намалювати приклад або використати готові картки. Жодна зустріч не потребує фіксованої кількості хвилин. Вибір залежить від матеріалів, інтересу та часу родини.

Що зберегти для наступної гри

Корисна коротка нотатка описує умови: «Дитина показала синю чашку, коли синя серветка лежала поруч». Іншому дорослому стане зрозуміло, що зразок був видимим і яка саме дія відбулася.

Якщо труднощі виникли через візерунок, запишіть це: «На коробці дитина показала білий напис, а дорослий запитував про синє тло». Наступного разу можна чітко вказати ділянку або вибрати однотонну річ.

Нотатка необов'язкова й не є загальним висновком про здібності дитини. Вона потрібна лише тоді, коли допомагає підготувати зрозуміліший наступний приклад.

Перевірте порядок підготовки у власному домі

Перед грою подивіться, які матеріали вже лежать поруч. Якщо перед вами відкрита книжка з великим червоним малюнком, показування цієї сторінки може бути найпростішим. Якщо сторінка зайнята дрібними деталями, а на столі є однотонна серветка, зручніше показати серветку.

Для порівняння речей переконайтеся, що є принаймні один зрозумілий зразок і варіант схожого кольору. Якщо потрібну річ доводиться довго шукати, виберіть іншу пару кольорів. Список не вимагає саме синьої чашки чи червоної серветки.

Для малюнків перевірте, чи олівці залишають помітні сліди. Для карток — чи вистачає місця їх розкласти та прибрати. Так ви оціните дії, які справді потрібні сьогодні, не покладаючись на вигадану точну тривалість.

Як завершити вибрану гру

Після показу речі достатньо сказати, яку поверхню ви побачили разом. Після порівняння можна повернути чашку й серветку на місце. Після малювання дитина вирішує, чи хоче зберегти аркуш; після добору пар картки складають у конверт.

Запитайте, чи дитина хоче повторити саме цей спосіб. Якщо вона обирає іншу гру, прийміть вибір у межах можливостей родини. Не потрібно переходити до наступного пункту списку тільки тому, що попередній завершено.

Наступного разу дорослий може почати з того варіанту, який виявився зрозумілим, або запропонувати один новий. Чітке запитання й доступна відповідь важливіші за повний комплект матеріалів.

Коли інший дорослий продовжує гру

Передайте йому лише потрібну інформацію: які два кольори обрали, де лежать зразки та як дитині зручно відповідати. Наприклад: «Синя серветка на столі, дитина показує чашку поглядом, а дорослий підсуває її ближче». Така домовленість не потребує довгого сценарію.

Новий учасник може сформулювати запитання своїми словами, якщо воно зрозуміло називає поверхню та ознаку. Дитина може захотіти інший предмет або завершити гру. Розкажіть про її вибір наступному дорослому, якщо це допоможе підготувати наступну зустріч.

Якщо обраний предмет має кілька кольорів, зазначте в записці конкретну ділянку: «Порівнюємо синю кришку коробки, а не білий бік». Новому учаснику буде легше поставити зрозуміле запитання.

Продовження на BrainHunters

За бажанням дитини відкрийте заняття з кольорами у її профілі. Прочитайте умову на екрані та покажіть, яку ділянку зображення потрібно розглядати. Домашня гра з речами чи картками не додається автоматично як відповідь у застосунку.

Після екранного заняття оберіть зі списку той спосіб, що зараз найпростіший для родини. Можна показати одну річ або дістати готову пару малюнків. Важливо пояснити, яку ознаку порівнюєте, і дати дитині зручний спосіб відповісти.