Котик у саду: історія про «всередині» й «зовні»

Вигадана історія про котика й сад

На аркуші намальовано замкнену лінію: це межа вигаданого саду. Паперовий котик спочатку лежить зовні, біля лінії. Потім дитина або дорослий пересуває картку повністю всередину намальованої межі. Історія допомагає порівняти два положення відносно однієї й тієї самої лінії.

Сад на папері є зображенням, а не справжнім огородженим простором. Домовтеся, що ділянка всередині замкненої лінії позначає сад, а інша частина аркуша — місце зовні саду. Сам котик є окремою паперовою карткою, яку можна пересувати.

Дитина може рухати картку, вказувати на місце або попросити дорослого виконати дію. Запитання стосується положення відносно межі саду, а не того, де дитина перебуває в кімнаті. Одна коротка історія не перевіряє всіх просторових понять.

У цій історії лінія є умовним орієнтиром. Вона відокремлює одну частину аркуша від іншої, але котик на картці не є живою твариною і не пересувається самостійно. Коли учасники рухають картку, вони разом створюють подію: персонаж ніби заходить у сад або виходить із нього.

Для ясної першої сцени картку кладуть повністю по один бік лінії. Положення, коли папірець перекриває межу, розглядають окремо. Це дає змогу не називати неоднозначну ситуацію однозначною відповіддю лише заради завершення гри.

Слова «всередині» й «зовні» завжди уточнюють відносно чого. У нашому прикладі орієнтир — сад, а не весь аркуш. Дорослий може повторювати «всередині саду» чи «зовні саду», щоб зберігати спільну умову для обох учасників.

Підготуйте аркуш і картку

На великому аркуші намалюйте замкнену овальну лінію. Залиште достатньо місця і всередині, і зовні, щоб картка котика поміщалася повністю. Лінія має бути чіткою; між її кінцями не повинно бути непомітного розриву.

На окремому великому папірці намалюйте котика або інший обраний дитиною персонаж. Перевірте, що картка підходить дитині за розміром і матеріалом. Дрібні деталі не підходять дітям, які можуть покласти їх до рота; дорослий готує безпечний матеріал.

За бажанням намалюйте поза межами саду невелику доріжку. Вона є деталлю історії, а не межею саду. Якщо додаткові лінії плутають, залиште тільки контур і картку. Перш ніж запитувати про положення, переконайтеся, що дитині видно всю замкнену лінію.

Намалюйте контур темним олівцем або фломастером на світлому тлі, якщо такий контраст зручний дитині. Усередині овала залиште вільне місце для котика, а за лінією — достатню ділянку паперу. Не розміщуйте контур настільки близько до краю аркуша, що картку доведеться класти за межі паперу.

Картка може бути прямокутником із намальованим котом. Обговоріть, що в цій моделі місце визначається положенням усієї картки: для повністю внутрішнього положення весь папірець лежить усередині лінії. Якщо рахувати лише намальованого кота на картці, межа може перетинати папірець, не перетинаючи зображення; це інша домовленість.

Покладіть аркуш на стіл або іншу стійку поверхню. Якщо дитині незручно сидіти з певного боку, поверніть матеріал так, щоб вона бачила межу. Поворот аркуша не змінює те, чи лежить картка всередині замкненого контуру, але може змінити опис «ліворуч» або «праворуч».

Дорослий може підготувати матеріал без ножиць, використавши один великий прямокутник паперу як картку персонажа. Ім’я котика та прикраси обирають учасники. Для першого прикладу важливі чіткий контур і зрозуміле положення картки, а не складність малюнка.

Перед початком переконайтеся, що обидва учасники бачать замкнену межу та обрану картку персонажа.

Перша сцена: котик зовні

Покладіть картку котика повністю за лінією саду, але на аркуші. Скажіть: «Котик зараз зовні намальованого саду». Покажіть межу й область, у якій лежить картка. Котик не зник і не перебуває поза папером: він зовні саме відносно саду.

Запитайте: «Котик усередині саду чи зовні?». Дитина може показати картку, сказати «зовні» або попросити повторити запитання. Якщо дорослий перед цим уже назвав відповідь, наступний вибір відбувається після підказки.

Якщо дитина каже «на папері», підтвердьте: «Так, картка лежить на аркуші. А відносно намальованої межі саду вона зовні». Обидва описи можуть бути правильними, бо мають різні орієнтири.

Перед запитанням проведіть поглядом або пальцем уздовж намальованої лінії, не закриваючи котика. Покажіть, де обмежена нею внутрішня область. Потім зверніть увагу на місце картки за контуром. Якщо дорослий одразу називає відповідь, це приклад із демонстрацією.

Можливе запитання: «Чи вся картка лежить усередині лінії?». У першій сцені ні, бо вона повністю зовні. Інше запитання: «Чи лежить картка на аркуші?». На нього відповідь так. Називання двох меж — саду й паперу — допомагає пояснити різницю.

Якщо дитина показує на край аркуша, з’ясуйте, чи вона порівнює картку з папером, а не з садом. Дорослий може повторити: «Питаю про намальовану межу саду». Уточнення не означає, що попереднє спостереження про папір було хибним.

Картку можна покласти зовні з іншого боку саду. Вона змінить розташування на аркуші, але залишиться зовні контуру. Це окремий приклад тієї самої просторової ознаки. Перед переміщенням запитайте, чи хоче дитина подивитися ще один варіант.

Покладіть картку на невеликій відстані від контуру, щоб було видно проміжок. Скажіть: «Тут зовні саду». Потім покажіть місце, яке обмежує лінія. Якщо дитина запитує про край аркуша, покажіть його окремо і назвіть другою межею.

У вигаданій історії котик може чекати біля входу до саду. Малюнок не потребує справжніх дверей: учасники домовляються, що картка може перейти через лінію. Якщо дитина хоче додати ворітця, поясніть, чи новий знак змінює умовну межу, перш ніж ставити питання.

Друга сцена: котик усередині

Запитайте, чи хоче дитина, щоб котик зайшов у сад. Після згоди вона може пересунути картку або вказати дорослому місце. Перемістіть картку повністю всередину замкненої лінії, не накриваючи межу.

Скажіть: «Тепер котик усередині намальованого саду». Запитайте, що змінилося. Лінія залишилася на місці, а картка перейшла з області зовні до області всередині. Сам аркуш і вигаданий персонаж залишилися тими самими.

Якщо дорослий рухає картку за вказівкою дитини, він уточнює: «Покласти котика тут, усередині лінії?». Після підтвердження виконує дію. Вибір місця й фізичне пересування можуть належати різним учасникам.

Коли дитина вибрала внутрішню область, перевірте, чи вся картка поміщається в межах лінії. Можна залишити невеликий проміжок від краю картки до контуру. Якщо дорослий пересуває котика, він повторює вказівку дитини й чекає підтвердження.

Після переміщення запитайте: «Яка частина аркуша тепер зайнята карткою?». Дитина може показати середину контуру або назвати сад. Дорослий додає: «Вся картка всередині намальованої межі». Не потрібно вимагати, щоб дитина повторювала фразу повністю.

У саду можна вигадати дерево, але його малюнок не має закривати контур або котика. Якщо дитина хоче сказати, що котик біля дерева, це нове відношення до дерева. Він одночасно може залишатися всередині саду; два описи не суперечать один одному.

Якщо дитина не хоче рухати картку, дорослий може показати два можливі місця й запитати, яке обрати. Рух відбувається лише після підтвердження. Якщо дитина відмовляється від вибору, можна завершити історію у першому положенні.

Дитина може вибрати будь-яке вільне місце всередині, якщо вся картка там поміщається. Не потрібно вимагати розмістити її точно в центрі. Після вибору дорослий описує відношення до межі, а не виправляє положення тільки через особисту перевагу.

Якщо картку помістили всередину біля лінії, вона залишається всередині, доки повністю лежить у внутрішній області й не перекриває контур за правилами гри. Близькість до межі та перебування всередині можуть бути одночасно правильними описами.

Третя сцена: повернення назовні

Дитина може вирішити, що котик повертається на доріжку. Картку повністю переміщують за межу саду й запитують: «Де він тепер відносно саду?». Відповідь — зовні, якщо картка не перекриває лінію і лежить за нею.

Порівняйте початок і результат: спочатку зовні, потім усередині, а після повернення знову зовні. Кожне слово стосується межі саду. Якщо дитина хоче завершити історію всередині саду, третю сцену можна пропустити.

Паперова картка не повинна реально проходити крізь намальовану лінію як через матеріальну огорожу. Дорослий пояснює умовність моделі: рух картки на аркуші зображає перехід персонажа в історії.

Переміщення можна виконати повільно, щоб учасники бачили початок і кінець. Коли картка проходить через лінію, вона тимчасово може перекривати межу. У кінцевому положенні покладіть її повністю зовні, якщо саме це було узгоджено.

Попросіть дитину показати, що залишилося незмінним: намальована межа саду й сам аркуш. Потім запитайте, що змінилося: місце картки. Дитина може відповісти жестом або розповісти іншу частину історії. Дорослий не зобов’язаний ставити обидва запитання.

Якщо дитина каже «котик вийшов із паперу», подивіться, де саме лежить картка. Вона може залишатися на аркуші, хоча вже зовні саду. Покажіть край паперу і межу саду як два різні орієнтири.

Діалог і можливі відповіді

Дорослий: «Покласти котика всередині саду чи зовні?». Дитина показує внутрішню область. Дорослий: «Ти показуєш місце всередині лінії?». Після підтвердження картку пересувають. Якщо дитина рухає її сама, дорослий може просто описати вибране місце.

Дитина показує на лінію і каже «тут». Запитайте, чи вона хоче покласти картку на межу, усередину чи зовні. Не переводьте жест автоматично в одну з двох відповідей. Якщо дитина обрала положення на лінії, домовтеся, що це окремий випадок для обговорення.

Дитина каже «котик біля саду». Якщо картка зовні поруч із лінією, це може бути точним описом близькості. Дорослий може додати: «Так, біля саду і зовні його межі». Слова «біля» та «зовні» описують різні властивості положення.

Дитина: «Котик хоче бути біля дерева». Дорослий: «Покажеш, де дерево на нашому малюнку?». Якщо дерево всередині контуру і вся картка поміщається поруч, дорослий може описати обидва положення: біля дерева й усередині саду. Не слід припускати місце, поки дитина його не показала.

Дитина: «Я не хочу рухати». Дорослий: «Можеш показати місце, а можеш просто дивитися або закінчити». Якщо дитина показує місце, дорослий уточнює, чи має пересунути картку. Сам показ місця не завжди є дозволом торкатися матеріалу.

Дитина: «Котик на саду». Можливо, вона має на увазі, що картка лежить на аркуші в області саду. Запитайте, що саме вона показує, і за потреби запропонуйте фразу «всередині намальованого саду». Не нав’язуйте мовну форму як умову участі.

Дитина може вказати на сад і сказати «тут будинок котика». Дорослий може підтримати нову історію, якщо дитина хоче її розповісти. Перед питанням «де картка?» варто знову домовитися, чи межа саду лишається орієнтиром, чи з’явилася нова межа будинку.

Якщо дорослий показав не те місце, яке обрала дитина, він може уточнити й виправити власну дію: «Я поклав картку зовні, а ти показував усередині?». Після підтвердження картку переміщують за згодою дитини. Помилка виконання дорослого не є відповіддю дитини.

Що означає картка на лінії

Якщо частина картки всередині, а частина зовні, вона перекриває межу. Не потрібно оголошувати її повністю всередині або повністю зовні. Скажіть: «Картка лежить на лінії: частина тут, частина там». Потім запитайте, чи хоче дитина вибрати одне з чітких положень.

За згодою дитини пересуньте картку повністю всередину, залишивши між нею та лінією проміжок. Або покладіть її повністю зовні. Так легше перевірити, яку область показує кожен варіант.

Якщо картка більша за внутрішню область саду і не може туди поміститися, змініть матеріал: намалюйте більший сад або використайте меншу, але безпечну картку. Неможливість розмістити предмет повністю всередині є властивістю моделі, а не помилкою дитини.

Покладіть картку так, щоб лінія проходила під її краєм. Покажіть видиму частину контуру з обох боків картки й запитайте, чи вся картка перебуває в одній області. Якщо частина перекриває межу, опис «на лінії» точніший за безумовне «повністю всередині».

Коли картка закриває лінію, дитина може не бачити, де саме проходить контур під нею. Дорослий може підняти картку лише за згодою дитини, показати лінію та повернути картку. Якщо положення змінилося, це треба сказати перед новим запитанням.

Можна домовитися рахувати положення намальованого кота, а не всієї картки, але тоді правило зміниться. У статті для ясності обрано всю картку. Перед новою грою учасники можуть узгодити інше правило й перевіряти його послідовно.

Коли дитина навмисно залишає картку на межі, запитайте, як вона хоче описати це положення в історії. Можна сказати, що котик стоїть біля входу, а сама картка перекриває лінію. Опис сюжету й геометричне положення папірця не обов’язково мають однакове формулювання.

Після цього дитина може пересунути картку на зовнішню ділянку і перевірити, чи контур більше не перекритий. Дорослий показує місце, де раніше лежав край картки, і запитує, що змінилося. Якщо дитина не хоче порівнювати, історія може завершитися на межі.

Два малюнки замість руху

Підготуйте два аркуші з однаковою замкненою межею. На першому намалюйте котика зовні, на другому — всередині. Покладіть їх поряд і поясніть, який малюнок показує початок історії, а який — наступний стан.

Запитайте: «На якому малюнку котик усередині саду?». Дитина може показати відповідний аркуш. Дорослий має перевірити, що персонаж на кожному малюнку повністю по один бік межі й обидві лінії добре видно.

Два малюнки фіксують положення, але сам рух між ними не показаний. Можна розповісти, що котик зайшов, або додати зрозумілу стрілку між аркушами. Стрілка показує послідовність історії й не є межею саду.

Щоб зображення були зіставними, намалюйте однаковий контур саду та котика приблизно однакового розміру. На одному малюнку весь котик зовні, на другому всередині. Якщо котик на другому зображенні торкається лінії, підготуйте ясніший приклад або поясніть це положення окремо.

Дитина може показати, який малюнок відповідає поточному положенню рухомої картки. Коли картка повністю всередині, порівняйте її з малюнком, де котик також повністю всередині. Колір паперу чи розмір контуру можуть відрізнятися, а питання залишається про відношення до межі.

Якщо малюнки переставили місцями, спершу знову прочитайте або поясніть підписи «спочатку» і «потім». Їхнє положення на столі саме по собі не змінює зображене. Для створення історії учасники мають узгодити послідовність.

Порівняйте перший малюнок із рухомою моделлю до переміщення. Якщо картка котика повністю зовні і намальований котик на першому аркуші також зовні, обидва показують однакове відношення до своїх меж. Розташування на сторінці може відрізнятися: один котик ліворуч, інший праворуч.

Тепер перемістіть картку всередину й виберіть другий малюнок. Попросіть дитину показати межу на моделі та на малюнку. Лише після цього порівнюйте положення котиків. Якщо дитина показує інший об’єкт, запитайте, що вона хоче обговорити.

Малюнки можна використовувати без рухомої картки. Дорослий описує перший стан, потім другий, а дитина вирішує, чи хоче показати зображення. Пояснення дорослого про вхід котика є частиною історії; самі два малюнки не доводять, як саме персонаж перейшов межу.

Сад і коробка: різні моделі

На аркуші «всередині» означає область, оточену намальованою лінією. У справжній відкритій коробці предмет можна покласти у внутрішній об’єм. Обидва приклади допомагають обговорити положення, але паперовий контур не має стінок і глибини коробки.

Якщо використовуєте коробку, оберіть легку й безпечну для дитини. Покладіть великий предмет усередину або поруч і запитайте, відносно чого описуєте його місце. Предмет може бути зовні коробки, але всередині кімнати; це різні межі.

Не потрібно робити гру про те, щоб сама дитина залізала в коробку чи закритий простір. Для порівняння достатньо картки або іншого придатного предмета під наглядом дорослого.

Відкрита коробка має стінки й дно, а намальований сад — пласку внутрішню область. Поклавши велику картку в коробку, можна описати її як усередині коробки. Поклавши картку поруч на столі, можна описати її як зовні коробки й водночас на столі.

Кришка коробки може закрити огляд, але закрите не означає порожнє. Для початкового порівняння залиште коробку відкритою, щоб учасники бачили предмет. Дитина може відмовитися торкатися коробки й указувати дорослому безпечне місце для картки.

Якщо картка лежить на краю коробки та частково перекриває внутрішній простір, це не та сама ситуація, що повністю всередині. Опишіть видиме положення й запитайте про намір дитини. Не використовуйте неоднозначний приклад як приховану перевірку.

Порівняння можна провести послідовно: спочатку картка повністю в паперовому контурі, потім той самий придатний предмет у відкритій коробці. Обидва описи використовують слово «всередині», але перший стосується пласкої області, а другий — простору в коробці. Дитина може вибрати лише одну модель.

Простіший варіант

Покладіть котика повністю всередину й покажіть межу. Дорослий може сказати: «Він усередині саду». Дитина лише розглядає або показує картку. Другу позицію та вибір між двома відповідями додавайте, якщо вона зацікавлена.

Якщо картка рухається надто легко, покладіть аркуш на стійку поверхню, а дорослий притримує його за згодою дитини. Дитина може вказувати місце поглядом чи жестом, а дорослий уточнює вибір.

Не додавайте кілька садів і персонажів одночасно. Одна межа та одна картка дозволяють чітко назвати, відносно чого описується положення.

Спочатку покажіть лише картку всередині контуру й назвіть її положення. Дитина може показати, де котик, або просто розглянути аркуш. Вибір між двома областями ще не запропоновано, тому така зустріч є демонстрацією.

Пізніше дорослий може покласти картку зовні та назвати зміну. Якщо дитині зручно, вона показує контур, а дорослий пересуває персонажа. Не потрібно додавати підписи, стрілки й другий малюнок одночасно.

Для дитини, яка користується допоміжним засобом спілкування, домовтеся про доступний спосіб вибору місця. Дорослий може показати внутрішню та зовнішню області по черзі, якщо це відповідає звичному способу дитини. Підтвердження не слід замінювати припущенням.

Наступний крок

Додайте другу картку, наприклад пташку. Покладіть котика всередині саду, а пташку зовні. Запитайте окремо про кожного персонажа. Якщо обидві картки розташовані чітко, можна порівняти їхні місця відносно однієї межі.

Інший варіант — дві замкнені області, наприклад сад і ставок, намальовані окремо. Перед питанням назвіть потрібну межу: «Котик усередині саду чи зовні саду?». Картка може бути зовні саду й водночас усередині іншої намальованої області.

Дитина може придумати власну історію і попросити дорослого перемістити персонажа. Дорослий повторює вибране місце й чекає підтвердження. Якщо історія змінилася, нову межу та положення потрібно окремо узгодити.

У прикладі з пташкою переконайтеся, що дві картки не перекривають одна одну. Котик усередині, пташка зовні; після переміщення пташки всередину можна назвати нове положення кожного. Кількість персонажів у саду при цьому зміниться, але рахування є окремим запитанням.

Для двох областей намалюйте сад і ставок так, щоб їхні контури не перетиналися. Покладіть котика всередину саду і запитайте, де він відносно ставка: зовні ставка. Потім запитайте про сад: усередині саду. Відповідь змінюється через вибір межі, а не через рух картки.

Якщо дитина хоче перетин контурів, обговоріть його як нову модель. У перетині картка може бути всередині обох областей, якщо повністю поміщається в їхній спільній частині. Такий приклад складніший за перший і не є обов’язковим для завершення історії.

Після додавання пташки дитина може запропонувати, щоб котик лишився в саду, а пташка перелетіла всередину. До руху дорослий повторює умову. Після руху обидві картки повністю всередині; жодна не зникла. Запитання про кількість тут можливе, але не замінює запитання про положення.

Ще один варіант — дорослий показує місце, а дитина вирішує, чи це область усередині. Якщо дорослий показав саму лінію, він має уточнити, що межа є окремим випадком, а не наполягати на одній із двох відповідей.

Нотатка і продовження

За бажанням запишіть: «На аркуші був один замкнений контур; дитина показала внутрішню область, дорослий пересунув картку після підтвердження». Цей опис називає матеріал і допомогу, але не робить загального висновку про всі просторові навички.

Для іншої необов’язкової вправи перегляньте форми та предмети на BrainHunters і прочитайте умову конкретної активності. Цифрове завдання може мати іншу межу й інший спосіб відповіді. Однієї сцени достатньо для завершеної гри.

Інша нотатка може сказати: «Дорослий назвав контур садом і поклав картку зовні; дитина показала внутрішню область після запитання». Якщо дорослий заздалегідь показав потрібне місце, це теж підтримка. Запис описує лише конкретний епізод.

Для повторної гри можна зберегти контур і картку в папці або намалювати їх знову. Якщо наступного разу використовується коробка, матеріал і запитання відрізняються. Фото дитини, її ім’я та постійний облік результатів не потрібні.

Якщо родина хоче порівняти два стани, можна покласти поруч малюнок котика зовні й малюнок котика всередині та назвати межу на кожному. Дорослий записує, яку картинку дитина показала і чи була перед цим підказка.